26 квітня - міжнародний день Чорнобиля

Пророцтво чи пересторогу
Звела поетова рука?
Ми до сих пір не знає то΄го,
Хоч правда, як полин, гірка.
Це ж ми калину корчували,
Скосивши пам’яті полин.
Це ж ми могили плюндрували,
Святе перетворивши в тлін.
Це ж ми засіяти зуміли
Ту скибу зе΄рном не своїм.
Самі ж і камінь встановили
Із дивним написом чужим.
Як знали ниву засівати,
Такий і хліб вродить зумів.
Кому ж то маєм дивувати,
Що вже Чорнобиль задимів.
Те місце обтягнули дротом
По радіації межі…
Пропащий край з його народом
Димить на цвинтарі душі.
Та глянь, до саркофагу-буди
Знов журавлі летять здаля.
Вертаються у край свій люди,
Хоч хрипне цезієм земля.
Димить із саркофагу жерла…
Рудіє стронцієм трава…
Та дихає земля…
Не вмерла, бо в ній – надія ще жива.